оказіоналізм

-у, ч.

1) Релігійно-ідеалістичний напрям у філософії 17 ст., що обстоював положення про відсутність безпосереднього причинного зв'язку між фізичними і психічними явищами та розглядав тіло лише як знаряддя впливу Бога на душу людини.

2) лінгв. Незвичне, здебільшого експресивно забарвлене слово, утворене з порушенням законів словотворення.